Лиха моя зоря, та ще лихіший
зі мною граф: мене він уникає,
круг нього в'юся; з тих, хто упадає
за мною, жоден не миліший.
Ненавиджу, коли мене кохає інший:
кому нелюба я, того кохаю,
й смиренна з ним, хоч він жалю не має;
немила страва душу не утішить.
Йому в мені здається все огидним,
дарують інші мир і спокій серцю;
мені ж лише мучитель мій потрібний.
В твоїй, Амуре, школі, так ведеться,
одержують не те, чого хто гідний:
зневагу - скромність, розкоші - безчестя.
[i]Гаспара Стампа (1523 - 1554) - італійська поетеса доби Відродження, прославилася як талановита музикантша. Вона народилася в Падуї в заможній родині. На Різдво 1548 року вона познайомилася з графом Коллалтіно ді Коллалто, дворянином з Тревізо. За кілька місяців вони стали коханцями. Роман між ними тривав до 1551 року. Коллалтіно не пропустив чудової нагоди відправитися до двору короля Франції, де займав видні військові посади.
Повернувшись, граф знову поновив стосунки з Гаспарою, хоча за час своєї відсутності ні разу не відповідав на її любовні листи та сонети. Вона відчуває холодність свого коханого. Їхні стосунки розпалили великі ілюзії в Гаспари Стампи. Через кілька місяців Коллалтіно знову їде, залишивши її на тривалий час (2-3 місяці); Повернувшись у Венецію, граф відвозить поетесу до свого дому в Сан-Сальваторе, де вони провели щасливі дні на початку їхніх стосунків.
Після від'їзду з Сан-Сальваторе відносини з графом перериваються і ніколи не відновлюються. Після розриву вона впала в депресію, результатом якої стали прекрасні, розумні і пристрасні вірші. Йому присвячена більша частина її відомих віршів. Поезія, пронизана душевним болем, допомогла Гаспарі вижити.
Занепавши тілом і духом, Гаспара дозволяє собі тривалий період абсолютного спокою під опікою іншого знатного венеціанця, Бартоломео Дзена, подібного до неї за культурою та чутливістю. Але її здоров'я погіршується, тому поетеса вирішує тимчасово переїхати до Флоренції, де кращий клімат. Коли вона повертається у Венецію, її вражає напад дуже високої температури, який стає причиною великих страждань упродовж п'ятнадцяти днів і смерті. Вона померла у квітні 1554 року. Слава поетеси настигла її вже після смерті.
Граф Коллалтіно одружився у 1557 р. зі знатною Джулією Тореллі.
У Першій елегії Райнер Марія Рільке звертається до її образу:
Чи ти вважаєш, що Гаспари Стампи (1)
достатньо, щоб якась з дівчат,
покинута коханим, величний приклад
перейняла цієї люблячої: я буду як вона?
Після смерті Гаспари її сестра Кассандра видає її поезії у збірці "Rime", яка успіху не мала. У 1738 році нащадок графа Коллалтіно граф Антоніо Коллальто, "бажаючи хоча б якимсь чином віддати свій борг пам'яті великій поетесі", перевидав її вірші, додавши до її портрета портрет її коханця, свого предка. Видання стало популярним, давши привід для легенд про двох закоханих, які переповідалися упродовж двох століть.
Ma quando l'amora non ti può soddisfare molto meglio l'amante cambiare....
І все ж, якщо твоє кохання невзаємне, краще змінити коханця.
[/i]
[b]Gaspara Stampa "XLIII. Dura è la stella mia, maggior durezza"[/b]
Dura è la stella mia, maggior durezza
è quella del mio conte: egli mi fugge,
ì seguo lui; altri per me si strugge,
ì non posso mirar altra bellezza.
Odio chi m’ama, ed amo chi mi sprezza:
verso chi m’è umìle il mio cor rugge,
e son umìl con chi mia speme adugge;
a così stranio cibo ho l’alma avezza.
Egli ognor dà cagione a novo sdegno,
essi mi cercan dar conforto e pace;
ì lasso questi, ed a quell’un m’attegno.
Così ne la tua scola, Amor, si face
sempre il contrario di quel ch’egli è degno:
l’umìl si sprezza, e l’empio si compiace.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065590
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2026
автор: Зоя Бідило