Ти проходиш крізь мене, як сонце проходить крізь дощ.
Табуни сновидінь,
Неприборканих,
На пасовищі
Відчувають свободу
Безмежного простору, тож
У галопі веселку куйовдить снів сонячних тиша.
У солодкому маренні порожньо,
Мов небеса -
Це єдине, що можна,
А, може, і варто вмістити.
Легкість серця - одвічна, проста, безумовна краса,
Де немає потреби у пошуках сенсів, щоб жити.
Бо життя - лише
сон
це
потік
крізь безвимірний час.
Порожнино моя,
Убирай, все, що варто ввібрати.
Ти мого щиросердя у Вічності сяяти шанс.
Я проходжу крізь себе
Аби у цім сні відшукати
Тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065538
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2026
автор: Серафима Пант