Так гучно вітроньку не вий

Навіяв  вітер  дикий  стук
І  вмить  не  стало  сонця
То  породила  злива  звук
За  шибкою  віконця.

Так  гучно  вітроньку  не  вий
Чи  ж  ти  хіба  не  бачиш
Ще  стою  я,  ще  я  живий
Даремно  небо  плаче.

Ще  стою  я,  он  моя  тінь
Нема  тут  пекла  й  раю
Ще  випускаю  в  далечінь
Думок  пташину  зграю.

Хіба  ж  не  знаєш  що  мені
Ще  дзвони  не  дзвонили
Для  мене  в  рідній  стороні
Життя  хороше  й  миле.

Я  ще  живий,  душа  моя
Хотіла  б  жити  й  вдруге
Не  вій  же  вітроньку  й  не  вий
Навієш  чорні  смуги

с.  Парище

12  07  2026р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2026
автор: Vasul_ILkovuch