Навіяв вітер дикий стук
І вмить не стало сонця
То породила злива звук
За шибкою віконця.
Так гучно вітроньку не вий
Чи ж ти хіба не бачиш
Ще стою я, ще я живий
Даремно небо плаче.
Ще стою я, он моя тінь
Нема тут пекла й раю
Ще випускаю в далечінь
Думок пташину зграю.
Хіба ж не знаєш що мені
Ще дзвони не дзвонили
Для мене в рідній стороні
Життя хороше й миле.
Я ще живий, душа моя
Хотіла б жити й вдруге
Не вій же вітроньку й не вий
Навієш чорні смуги
с. Парище
12 07 2026р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065523
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.07.2026
автор: Vasul_ILkovuch