Запах м'яти чувся над водою,
очерет свої суцвіття колихав,
рань рожева, вітерець поволі
очерет і м’яту овівав.
Я тоді не відав, цьому цвіту
по літах рядками вірша стати,
що здаля до нього буду говорити,
замість просто край води на нім лежати.
Я не відав, що мені з бідою
для живого світу слів шукати,
я не відав, хто схилявся над водою,
потім мусить довгий час страждати.
Тільки відав я, що в очерету
є гнучкі тонкі і довгі ниті,
з них сплету легкі й тонкі тенета,
у які намарно щось ловити.
Добрий Боже моїх літ хлопчачих,
Святий Боже літ моїх яскравих!
Чи ще випаде в моїм житті вдихати
аромати м’яти біля ставу?
Чи назавжди це, що я відчайно
вириватиму слова у плачу,
очерет, той очерет звичайний
я ніколи більше не побачу?
[b]Julian Tuwim Sitowie[/b]
Wonna mięta nad wodą pachniała,
kołysały się kępki sitowia,
Brzask różowiał i woda wiała,
wiew sitowie i miętę owiał.
Nie wiedziałem wtedy, że te zioła
będą w wierszach słowami po latach
i że kwiaty z daleka po imieniu przywołam,
zamiast leżeć zwyczajnie nad wodą na kwiatach.
Nie wiedziałem, że się będę tak męczył,
słów szukając dla żywego świata,
nie wiedziałem, że gdy się tak nad wodą klęczy,
to potem trzeba cierpieć długie lata.
Wiedziałem tylko, że w sitowiu
są prężne, wiotkie i długie włókienka,
że z nich splotę siatkę leciutką i cienką,
którą nic nie będę łowił.
Boże dobry moich lat chłopięcych,
moich jasnych świtów Boże święty!
Czy już w życiu nie będzie więcej
pachnącej nad stawem mięty?
Czy to już tak zawsze ze wszystkiego
będę słowa wyrywał w rozpaczy,
i sitowia, sitowia zwyczajnego
nigdy już zwyczajnie nie zobaczę?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2026
автор: Зоя Бідило