Згадай ту весняну погоду,
Коли вирували вітри,
Калина втрачала вже вроду
Чарівно-земної краси.
Її пелюстки розлітались
У вальсі п'янких почуттів
І віти розкішність втрачали,
Буває ось так і в житті.
Нагряне печаль і до болю
І серденько стисне, болить...
Ох, знаю, що так із тобою
Накриє всю душу за мить.
В тенетах де важко бувати:
Душа розривається вкрай
І звісно нікому не знати
Де той відшукати свій рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.07.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик