(рондель)
Не шукайте мене, у задумі живу я імлистій,
Жовте листя зітхне, позбулася, нарешті, тенет.
Де намиста дощу нерозривний звели ожеред,
Нагадає старе тільки плач тужних нот піаніста.
Проникає вогнем стогін клавіш, калюжі та слизько.
Темне місто, прогірклість думок — поєднання одне.
Не шукайте мене, у задумі живу я імлистій.
Жовте листя зітхне: позбулася, нарешті, тенет...
Чом у звуках сумне? Пам'ять змила б — не слухає, тисне.
Ненавмисне шукаю знайомий в дощах силует.
Тет-а-тет — я і ніч. Результат підіб'ю наперед:
Не мине....Дощ відлунням— затято повторює приспів:
Не шукайте мене, у задумі живу я імлистій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065449
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.07.2026
автор: Білоозерянська Чайка