ТЕПЕР ЦВІТУ МОРЕ!

Ввечері,  як  сонце  сіло,  засинали  квіти.
З  найяснішою  зорею  розмовляли  діти.
-  Подивись,  -    сказали  тихо  ,  -  наша  ясна  зоре.
Ми  садили  їх  недавно,  тепер  цвіту  море.

Ось  петунія  й  лаванда,  шавлія  й  спірея,
бергамот,  рудбекія,  гортензія  й  лілея.
Іван-чаю  тут  кущ  пишний,  герань  і  вейгела,
і  віскарія  розкішна,  лиатрис  й  космея.

Квітнуть  ніжні  тут  ромашки,  мальви,  чорнобривці.
Чорнобривцям  вже  щось  сниться,  нахмурили  брівці.
-  Сонячні,  -  сказала  зірка,  -    ваші  квіти.  Світлі.
Сили  їм  й  краси  додам  я,  щоб  ще  краще  квітли.

Спали  квіти  у  садочку,  зірочки  сіяли…
Як  проснулись  вранці  діти,  квіток  не  впізнали.
На  пелюстках  сяють  в  росах  (  А  ті  роси  чисті!)
золотого  сонця  й  зірки  промені  іскристі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065372
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.07.2026
автор: Надія Башинська