Столиця палала,
вогнем вирувала.
Диктатор дивився
на це з по під вій.
Згоріло чимало,
чимало пропало,
та вже не цікавився
Римом палій.
Йому закортіло,
щоб гарно світило,
і щоб відчуття
небезпеки було.
А скільки пропало,
людей постраждало –
йому по душі
вже тоді не скребло.
Помітив проте
в Україні і нині
у Раді сидять,
а також у Кабміні
такі, що леліють
кишені свої,
нащадки Нерона –
самі палії.
Народ! Схаменися!
Навіщо те зло?
Навіщо Неронів
тримати кубло?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106526
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.12.2008
автор: Максименко Л.