Іржа точить мозок кремлівського біса,
Холодні ручища весь світ обіймають,
В лещата заковують, морок бажають.
По трупам розгульні танці витають.
Пелена чорна - в майбутнє завіса.
Хто ж народив цю іуду мерзенну.
Дозволив над світом круком літати.
Хто посмів сонячні дні спопеляти,
Рани кроваві цвяхами зшивати
І каламутити воду джерельну.
Яка важка ноша Вкраїну тяжіє.
Пазурі вбивці в тіло впиваються.
Розбиті міста слізьми умиваються,
Перекошені душі в хмарах ховаються.
А серце розтріпане в конвульсіях мліє.
Ми зможемо залюбувати рани.
Цю саранчу кремлівську зможем задушити.
Розкішним ланцюгом їм вдих перехопити.
Ми так бажаєм цю тварюку вбити,
Щоб сонце лагідне тепло несло над нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.07.2026
автор: Надія Тополя