Любив мене, брехав мені... Навіщо?
Ловив в пітьмі мої останні кроки.
Чи, може, так жартує Той, Хто вище?
Та це звучить занадто вже жорстоко.
Чи, може, світ нещадний до вразливих,
А я у ньому — мовчазна примара?
Тут замість сонця вічно йтимуть зливи,
А мрії трансформуються в кошмари.
Любив мене? Брехав мені? Не знаю.
Усе переплелось в клубок безладдя.
Тепер в думках лиш спокою шукаю.
Твоє є ім'я звучить, немов прокляття.
04.07.2026
© Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2026
автор: Валерія Кропівна