вітер змінився.
оманлива афродіта
спінила постіль і дивиться в горизонт
море позбавлене пам’яті та гризот
коло залежностей – друг, незнайомець, ктитор
скільки між цими втіленнями не ходи, ти
радше ніхто із них і вони усі
мороку часів
вчасно забракло темряви й безнадії
щоб остаточно згуби не заподіяв
належного місця в історії цій не посів
сяє її плече у дрібній росі
незамкнена чесність, вільно розкриті вікна
правда оголена, ніжність усепроникна
стрілка стирає годинник до цифри сім
ранок без жодних вибачень вас застав
знову або або — паралельний вимір
вкотре легкий, по вінця нестерпний вибір
глянеш в ті очі – не збережеш вуста
не заперечує, не позбавляє прав
не одбирає голосу, сил і волі
вийшла із моря – в волосся сипнула солі
дякую, боже
чорт би це все побрав
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065150
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2026
автор: Єлена Дорофієвська