Цей ранок стік дощами по гілках,
І став таким — до болю невагомим:
Я потонула безроздільно в ньому,
Немов усмішка на вустах гірка.
Один лиш крок — і прірва в небеса,
Яка, мов заклик, громом обізветься,
І блискавично — згадкою до серця —
Прониже вістрям замкнутий Сезам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2026
автор: Оксана Дністран