Як згадаю, то плаче душа

Розплету  я  косу  на  світанку,
А  із  нею  дівочі  літа́,
Перев'ється  краса  у  серпанку,
Там  усе  неймовірне  життя.

Ой  роки,  ой  роки,  мовби  квіти
Розлітаються  згадкою  в  гай,
Ой  роки,  ой  роки,  ніби  діти
Відлетіли  в  незнаний  ще  край.

Солодить  ароматом  шипшина,
Додає  для  душі  все  снаги,
Я  у  серці  той  світ  поселила
Де  у  сяйві  розквітли  луги.

Ту  стежину  до  рідної  хати,
Як  згадаю,  то  плаче  душа,
Чую  нотки  пахучої  м'яти,
Та  вона  вже  не  рідна,  чужа.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.07.2026
автор: Наталі Косенко - Пурик