Ось знову ідЕмо стежкою і полем,
З автоматом в руках, поряд з тобою,
В посадці, де дрОнам заважають верхІвки,
Ще живі, вийшли ранком, ми із ДружкІвки.
Війна, земля вкрита попілом, кров'ю.
Війна, ти проклята самою любов'ю.
Війна, це багаття, життя де палають.
Війна, де тебе лише рідні чекАють...
Нам піти і вернутись, був віддан наказ,
Та під кулями гнуться, всі дерева зарАз.
Стали нижчі посадки, і до неба рукою
За бажанням можливо, торкнутись з тобою.
Війна, земля вкрита попілом, кров'ю.
Війна, ти проклята самою любов'ю.
Війна, це багаття, життя де палають.
Війна, де тебе лише рідні чекАють...
Нас свинцеві вітрИ, намагались згубити.
Можна прямо сьогодні, на небо ступити.
Ну, якщо я один з цього бою, вмираю,
Друже, виконай волю останню, благаю.
Війна, земля вкрита попілом, кров'ю.
Війна, ти проклята самою любов'ю.
Війна, це багаття, життя де палають.
Війна, де тебе лише рідні чекАють...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1065047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2026
автор: Олександр Захисник