(із публікацій мого товариша)
Інколи отримую від авторів дивні листи…
От наприклад, один пише про те, що зичить нашому літературному конкурсу до ювілею Івана Франка успіхів… Але… Але сам брати участь у змаганні не бажає. Це для нього, як уже досвідченого, якось мілко... І так далі…
Між рядків листа одразу впадає в око такий собі нарцисизм, згубний для душі. Для творчої — й поготів. Прагнення майже відкритої пози стає очевидним… Та це ж прирікає автора на певну замкнутість, обмежує простір його поезії чи прози… Простір, одним словом, творчості. Якщо автор намагався викликати в собі почуття туги та зневіри, то він свого досяг…
Сама по собі висока самооцінка — справа непогана. Але ж у конкурсах якраз і відбувається більш-менш реальне оцінювання тексту. Журі складається з півдесятка впливових літераторів, редакторів журналів, критиків… І тут зовсім інша енергія живить почуття і розум. Енергія граничної щирості — у пошуку й поціновуванні творів, натхненних почуттям, думкою та талантом авторів-учасників…
А між тим «Склянка Часу*Zeitglas» — вже 30 років відкриває нові імена!
Видання для тих, хто цінує якісну літературу.
E-mail: zeitglas.kaniv@gmail.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064980
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.07.2026
автор: Сумирний