Хто такі українці?

Фідель  та  Фарес  на  перший  погляд  не  є  споконвічними  козаками,
Батьки  їх  топтали  землі  від  Палестини  до  Казахстану.
І  так  як  двадцяте  століття  пройшло  під  гаслом  глобалізації,
Вони  опинились  у  Києві  -  серці  нашої  нації.

Дитинство  Фіделя  було  звичайним:  від  побутового  булінгу  в  школі,
Життя  у  кімнаті  з  батьками,  постійних  сварок  із  сестрою,
Незакінченого  універу  та  хобі  у  вигляді  фентезі  й  віршів,
Історій  кохання,  комп'ютерних  ігор  і  довгих  ночей  у  тиші.

Фідель  працював  у  книгарні,  а  згодом  -  адміном  локального  телекому,
У  22-му  перейшов  на  державну  та  донатив  знайомим  із  Сил  Оборони.
Він  не  ховався,  ходив  на  роботу,  аж  поки  його  зупинив  патруль  ТЦК,
І  вже  за  добу  його  відібрали  у  бойову  бригаду  за  посадою  зв'язківця.

Комбату  Фідель  сподобався,  тому  він  на  КСП  керує  командою  екіпажів,
Вистежує  росіян  і  сперечається  з  командиром  щодо  його  наказів.
Коли  я  питаю:  "Фіделю,  чи  хочеш  додому,  може,  переведешся  до  мене  у  тил.",
То  він  цитує:  "Чим  більше  я  вб'ю  росіян  сьогодні,  тим  менше  залишу  для  наших  синів".
 
З  Фаресом  я  познайомився  випадково,  вже  у  навчальному  центрі,
Він  виділявся  з-поміж  лисих  дідів  бажанням  бути  корисним  і  не  померти.
Збитий  як  Рембо,  голос  і  звички  -  як  в  операторки  підйомного  крану.
Зважаючи  на  район,  в  якому  він  ріс  в  Луізіані  -  вийшло  не  так  погано.

Фарес  ріс  в  умовах  чорного  гетто  із  каефсі  і  травою,
Губився  в  культурі  реднеків  та  власників  вогнепальної  зброї,
І  хоч  у  нього  все  було  схоплено  в  плані  майбутнього  в  Штатах,
Він  переїхав  до  Києва,  де  тусувався  по  міжнародних  пабах.

Він  став  на  військовий  облік  одразу,  без  думки  про  втечу,
Під  час  одного  з  завдань  отримав  поранення  й  кровотечу,
Тепер  із  протезом  ходить  на  бокс  і  викриває  липових  ветеранів,
Можливо,  ви  колись  побачите  його  прямий  ефір  в  інстаграмі.

В  той  час  як  Микола  ховається  вдома  від  мегазлочинної  влади,
Василь  і  Назар  отримали  липові  справки,  відсиджуються  в  Канаді,
Фідель  і  Фарес  -  мої  друзі,  які  ніколи  не  будуть  рабами  чи  вівцями,
І  саме  таких  як  вони  я  називаю  справжніми  українцями.

P.S.  Без  розбудови  політичної  нації  неможливе  майбутнє  України.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2026
автор: Олександр Ткачинський