[i]Серед європейських та міжнародних організацій від
спорту прокотилась хвиля зняття санкцій зі спортсменів
РФ і Білорусі, накладених на них цими інституціями раніше
з приводу агресивних дій останніх проти України. Мовляв,
спорт “покоїться”… поза політикою. А хіба не ганьблять
спортсмени від недолюдків принцип невтручання у внутрішні
справи інших країн, вис тупаючи під прапорами і гімном
країн-агресорів? Нам, українцям, варто було б задати таке
питання МОК та спорідненим з ним федераціям від імені
сиріт, плачу матерів і вдів убієнних! Яка ваша думка, друзі?[/i]
[youtube]https://youtu.be/laG8jdaLRlY?si=vup9c1fz66NU3385[/youtube]
[b] [i]
[color="#077a18"]В усі віки воєнна міць
зі спортом на´ міцно дружила,
бо не здобудеш чільних місць
так – не напружуючи жили…
І там, і там меткі стрільці
свою країну прославляли –
цим імператорів стільці
як брилу світові являли.
Та як на інших посягнеш –
хоч цар ти, а хоч імператор –
не той собі ти вибрав треш:
“Уб’ю!” – волає гладіатор.
А судді ж хто?.. “Всесильний” МОК
і стяг "спорто́вих" фе([b]пі[/b])дерацій?..
В них: сила права – на замок!
Тож заслуговують люстрацій!
Про що їм знать… дитячий плач
і матерів гарячі сьози?..
Їх мило золотить палач:
їм би доля́рові обози!!![/color]
28.06.2026[/i]
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064824
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2026
автор: Олекса Удайко