Пів століття, як ми розійшлись,
залишивши шкільні наші парти,
та донині нас манить в «колись»,
у часи ті зростання і гарту.
Вже пів сотні, коли ми пішли
в різні боки своїми стежками.
Як далеко лишились столи,
де сиділи разо́м за книжками…
Де співали веселих пісень,
зустрічали зорю на світанні
і вінок сподівань в новий день
ми несли, як і перше кохання.
Пролетіло пів сотні років
від мелодій дзвінких випускного
і пригадуєм ли́ше батьків,
що уже на гостині у Бога.
Чи не в кожного власна сім’я,
десь чекають нас діти й онуки,
та зустрілись, аби солов’я
знов почути, узявшись за руки.
Пів століття минуло з тих пір,
як зали́шили рідну ми школу
і пірнули в життя свого вир,
що нуртує війною довкола…
Не усі з нас і нині в строю.
До́ста тих, що уже за межею.
Пам’ятаєм колиску свою,
бо іще молоді ми… душею.
28.06.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2026
автор: Олександр Мачула