Ми повертались, не знімали касок.
Запалі очі... слід в сирій землі...
І хтось завив зриваючи, без масок
Собачим вИттям в ранці на зорі.
А я мовчав. Я гладив гільзи в пальцях
Як чотки... не перебирав, на смерть
І я не зміг ні плакать, ні сміятись,
І не хотів безсмертя... поряд всім
Зустрів нас запах терпкий і тягучий,
То тлів барак, в ньому загинув взвод
Як постріл, що в тиші, колючий...
Стискалось горло... з сумом, епізод.
Ми стали пилом. Ми не стали старші.
На бруствері лежить чужий погон.
А хлопчики малюють крейдой марші,
Не бачили... солдатський гарнізон.
В мені живе крізь роки дзвін металу,
Коли крокують строєм... на той світ.
Війна — не грім. Війна коли не стало!
Та на Алеях... у хрестах - граніт...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064791
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2026
автор: Олександр Захисник