Коротка літня ніч, прошу не йди!
Не забирай блаженства сну благаю!
У ньому забуваю про біду,
У темні води забуття пірнаю.
Та сонце дише колом вогняним,
Немов дракон з’являється світанок.
Свідомість верне шляхом зоряним,
Аби прийняти дійсності кайдани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064787
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.06.2026
автор: Ольга Білицька