[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PDH_fNzCW2s[/youtube]
Паркани в малюнках на сонці терпляче стоять,
Очікують вечір у котрому лагідні тіні,
Терпіння парканів від нашого більше стократ,
Їх доля – стояти, тримаючи пози незмінні.
А доля людини – шукати й до чогось іти,
Зупинки для духу і тіла подібні отруті,
Щасливі – бадьоро ідуть до своєї мети,
А інші – чекають на когось, собою забуті.
І вечір несе прохолоду парканам старим,
Чекали вони і законно свого дочекались,
І люди чекали, але залишилося їм,
На ще один день менше строку, що в світі цім мали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064772
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2026
автор: Віталій Гречка