Летіла куля швидко,
Свої зажмурив - очі.
Летіла вдаль зі свистом
Для всіх живих — у ночІ.
Вона молилась Богу,
Щоб тільки не убити.
В душі несе тривогу
Не в змозі загубити.
Не хоче куля крові.
Та як же їй звернути,
Щоб не попасти в брови,
Щоб не пробити - груди?
У кулі крил немає...
Гальма забрати кимсь
Летить вона, немовби
На смертний поклик чийсь
Не будуть її лаяти...
Та відповість стрілець.
Життя своє не згаяти
Щоб живий був боєць
І так воно й сталося!
Промазала вона!
Упала куля, склалося
Як пробка від вина.
Сказала: «Слава Богу!»
І тихо - померлА...
Пройшла свою дорогу,
Без цільно - завмерлА!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064762
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.06.2026
автор: Олександр Захисник