Ти й сам не помітиш, як постарів,
Як згасне попелом, сяючий погляд.
Не відкрию Америк, такий вже уділ
Життя в минулому, з архіву огляд...
Одного разу в твоєму волоссі
Промайне раптова сивина.
І без жодних умовностей...
Друг тобі скаже: «Старина».
Та поки, ще серця вирує пил
І досить в запасі прийдешніх днів,
Ще вистачає душевних сил...
По можливості... стань добрішим.
І як не важко, вмій пробачать...
Гримасою болю не псуй обличчя.
Коли все втратить колишню стать,
Ти запам'ятаєшся всім, довічно...
Тому кожен день приймай, як шанс,
На туманне завтра надій не будуй.
Життя дається всього лише раз
І не буде вже ніколи, другим...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2026
автор: Олександр Захисник