ЗАМИСЛИЛАСЬ…

Люблю  дивитись  вранці  на  схід  сонця.
Його  любов  немає  в  чаші  донця.
Весь  світ  з  любов’ю  сонце  зігріває.
Невже  в  нім  зла  воно  не  помічає?

Любов  його  у  промінці  ясному.
Її  щораз  дарує  дню  новому.
Радіє  сонце  всьому,  що  є  в  світі.
Усі  теплом  любові  обігріті.

Замислилась…  Чому  я  зло  те  бачу?
Несу  із  гіркотою  повну  чашу.
І  зрозуміла:  зла  зовсім  немає  
для  тих,  хто  світ    любов’ю  зігріває.
------------------------------------
Навчитись  треба  в  сонця  нам  любити,
тоді  у  щасті  будемо  всі  жити.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2026
автор: Надія Башинська