Коти чи квіти? - постає питання.
Чотирилапих отруїти -
вирішили на зібранні.
"І щоб котяча лапа
під під'їздом не ступала,
щоб квітів і картоплі не ламала.
Нехай квітують квіти й картоплі -
щоб й не було котів на цій землі!
Бо територія будинку
все ж належить нам, квітникарям,
а не простим сільським котам!
Ну й що, що урятовані були
оті стерилізовані коти?
Хай у квартирі мовчки там сидять
й не просяться на вулицю гулять!
Нема чого ступати на траву
та лазить по деревах і двору!
Господарів отих котячих теж
переселити звідси!"
Ну хіба не треш?..
(Безглуздості людській немає меж!)
Законів не читали "квіткарі",
зате постановили тут свої:
ті, хто пізніш заїхав в "їхній" дім,
повинні поклонятись, без причин.
"А хто не хоче, то хай геть зникає:
чи переїде, чи й зовсім сконає.
Ніхто нас, старожилів, не здолає!"
Мораль же цього допису така:
пізніш заїхав - то прикусуй язика.
І не заводь, невдахо, ти котів,
якщо в "чужім" будинку жити захотів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2026
автор: Маргіз