Переклад =📖= (Paul Verlaine) — «Птахи вночі…»

«Les  oiseaux  dans  la  nuit»  de  P.Verlaine  ==  вірш  увійшов  до  збірки  «Романси  без  слів»,  вперше  опублікованої  1874  (Поль  Верлен)


***&***

   «Птахи  вночі...»  

***


«Ви  не  мали  достатньо  терпіння...»
(Птахи  вночі)


***

Ви  не  мали  терпіння  достатньо  —
Це,  на  жаль,  цілком  зрозуміло  —
Ви  така  молода..!  
А  безтурботність  —
Це  небесного  віку  гірка  ваша  доля..!

Ви  не  мали  всієї  лагідності,
Це,  на  жаль,  зрештою  —  зрозуміло..,
Ви  така  молода,
О  моя  холодна  сестро,
Бо  ваше  серце  має  бути  байдужим,
Як  ваша  хода..!

Тож  —  ось  я,  
Сповнений  цнотливого  прощення,
Ні,  звичайно  ж  —    
Радісний,  але  загалом  —  дуже  спокійний,
Хоча  я  й  шкодую,  
Що  в  ці  лиховісні  місяці,
Завдяки  вам,  
Чоловік  —
Я,  найменш  є  щасливий...

                           ⁂

І  ви  бачите,  що  я  мав  рацію,
Коли  казав  вам  —    
У  свої  похмурі  хвилини,
Що  ваші  очі  —    
Моїх  давніх  сподівань
Осередки,  
Більше  не  таїли  нічого,  
Крім  зради.

Ви  тоді  клялися,  
Що  це  брехня,
А  ваш  погляд,  
Який  сам  по  собі  брехав  —  
Палав,  наче  згасаюче  полум’я,  
Яке  намагаються  підтримати,
І...  своїм  голосом  :  
«Я  кохаю  тебе..!»
Ви,  брехнею  —  брехню  цю  
Вторили...

На  жаль..!  
Ми  завжди  піддаємося  бажанню
Бути  щасливими  —  
Попри  пори  року  та  страждання..,
Але  це  був  день,  
Сповнений  гіркого  задоволення,
Коли  усвідомив,  —
Що  я  мав  рацію  розчарування..!

                             ⁂

Тож  навіщо  мені  починати  скиглити..?
Тож  навіщо  мені  бідкатися..?
Справа  вирішена  —
Не  кохали  мене  Ви..!
І,..  не  бажаючи,  щоб  хтось  
Насмілювався  мене  жаліти  —
Я  це,  з  рішучою  душею,  
Самостійно
Буду  терпіти...

Так..!  
Я  терпітиму,  бо  я  кохав  вас..!
Але  я  терпітиму,  як  добрий  солдат  —
Поранений,  що  йде  спати  назавжди  —
Сповнений  любові  обов'язку  
До  якоїсь  невдячної  країни.

Ти,  
Що  була  моєю  красунею,  
Моєю  коханою  —
Хоч  від  тебе  й  походить  моє  страждання...
Хіба  ти  не  є  завжди  моєю  Батьківщиною  —  
Такою  ж  молодою,  
Такою  ж  божевільною,  як  Франція..?


                             ⁂

Я  ще  хочу  бачити  вас...
Я  прочинив  тихо  двері...
Ви  лежали  в  ліжку,  наче  втомлена..,
Але  —  о  легке  тіло,  яке  несе  кохання,
Ви  підскочили  гола  —  
Заскочена  й  весела...

О  які  поцілунки,..  
Які  шалені  обійми..!
Я  сам  сміявся  крізь  сльози  —
Безумовно,  
Ці  миті  будуть,  серед  усіх,
Моїми  найсумнішими,  
Але  й,  завжди  —    найкращими...

Я  не  хочу  бачити,  знову  —  вашу  посмішку
І  ваші  добрі  очі  в  цій  ситуації..,
І  вас,  нарешті,  —
Кого  слід  проклинати,
І  вишукана  тіла  пастка  —
Лише  її  зваблива  ця  зовнішність,
Що  буде  мене  шукати...

                                   ⁂

Я  бачу  вас  знову
У  літній  сукні...

Я  досі  бачу  вас..!  
У  літній  сукні
Біло-жовтій,  
З  квітковим  візерунком.
Та  у  вас  вже  не  було  тієї  вологої  
Веселості  життя,
Що  була  у  найшаленіших,  
З  наших  минулих,  
Миттєвостей  кохання.

Маленька  наречена  й  старша  донька  —  
Знову  з’явилася  у  своєму  вбранні,
І  це  вже  була  наша  доля,
Яка  дивилася  на  мене  з-під  вашої  вуалі.

Пробачте..!
 І  саме  тому
Я  зберігаю,  на  жаль,  
У  своїй  пам'яті  —
З  деякою  гордістю,  що  вас  пестила  —
Блиск  згадки,  
Що  промайнув  у  вашому  погляді.

                                   ⁂

Часом  я  —  бідний  корабель,
Що  мчить  без  щогл  серед  бурі  моря
І,  не  бачачи,  як  сіяюча  Богоматір,
Готується  до  загибелі,  
Молячись  одна...

Часом  я  вмираю  смертю  грішника,
Який  знає,  що  буде  проклятий,  
Якщо  не  висповідається,
І,  втрачаючи  надію  на  сповідника,
Знову  у  Пеклі,  яке  він  випередив  —
Спогадом  звивається...

О,  так..!  
Іноді  я  відчуваю  кривавий  екстаз  —  
Під  хижим  зубом  загибелі,
Як  суть  першого  християнина,
Який  сміється  на  очах  у  Ісуса,  
Не  ворушачи  ні  волосинки  на  тілі,  
Ні  нерва  на  обличчі..!
___________________________________
24.05.2026-14.06.2026;  Paris  (Aurora)
 ================================

(!!!)

Переклад  здійснив  Катинський  Орест  українською  мовою  з  оригінала  поезії  (Paul  Verlaine)

https://lesvoixdelapoesie.ca/lire/poetes/paulverlaine13050

     Поль  Верлен  (1844–1896),  «Птахи  в  ночі»,  написано  вірш  1872  року,  увійшов  до  збірки  «Романси  без  слів»,  
[вперше  опублікованої  1874  року..,  C.  Tricot,  строфи  1-3,  16-19]

https://www.lieder.net/lieder/get_author_texts.html?AuthorId=2906

П.Верлен  —  вождь  поезії  символізму.  Справді  близьким  до  символістів  його  зробило  те,  що  він  уперше  звертає  увагу  не  на  художньо-виражальні  можливості  ліричного  слова,  а  на  його  сугестивну,  навивальну  силу,  тобто  на  смисловий  ореол,  який  підказував  ті  чи  інші  настрої,  образи...

"Романси  без  слів"  —  збірка  поезій  Поля  Верлена  опублікована  в  1874  році,  до  складу  якої  увійшли  твори,  написані  П.Верленом  ще  в  тюрмі.

 Вона  поділяється  на  чотири  цикли  :  «Забуті  аріети»,  «Бельгійські  краєвиди»,  
«Птахи  вночі»,  «Акварелі».

 Ця  збірка  —  комплекс  замальовок,  мотивів,  фрагментів,  пейзажів...
———————–————
(Автор  —  Мої  переклади  поезії  з  різних  джерел  та  мов  світу…)
============================

(!!!)

Автор    :::

 Катинський  Орест

https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=55043&poem=514818

 (Katynskyy  Orest)

https://www.chytaichyk.com/pereklad-paul-verlaine-ptahy-vnochi/

=============================



адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064614
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.06.2026
автор: MAX-SABAREN