Здивувала! Ти в одязі чорному
Осліпляюча у стократ,..
І уявлення всі безсоромно
Переклеслив пів миті назад.
Я всього лиш прихильник пасивний,..
Під ногами чорнозем, асфальт,..
Наче сила квітучої сливи
Засліпила за мить усю даль.
Щось чарівного є і весняного
В кожній гілочці і в пелюстках,
Серце б'ється, немовби знетямлене,..
Сонце плещеться в світлих струмках.
Все раптове і все випадкове, –
Нерозгаданий світ таємниць,..
І дивлюсь зачаровано знову
Я на сяйво віконних зіниць.
Плаття чорне і світле волосся,..
Перемішані ночі і дні,..
Позамежна в них швидкість. Здалося,
В непритомності наче вони.
Ти для мене, як мрія, не зАбавка,
Із пророчих з'явилася снів,..
Залишилась, як згадка, як зАгадка,
Розгадати яку не зумів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2026
автор: Рунельо Вахейко