Ти по райдузі десь
йдеш неспішно, та вже не заходиш,
Сіролапий наш друже,
як ти мало із нами побув! –
Там котячі пісні,
нескінченні якісь хороводи,
Там постійно весна,
яка кличе в любовний загул.
Ти по райдузі йдеш.
Озирнися, як чуєш наш поклик,
Трохи ще помурчи,
може висохне згодом сльоза –
Дощ змиває сліди,
час зализує рани глибокі,
І веселкою з неба
усміхнеться нам злюща гроза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064443
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2026
автор: Оксана Дністран