Остання мить з життя сірника.
Щоб щось присвітити,
дізнатись за мить,
замка відшукати, віконце
у жертву приносять,
бо треба палить,
сірник, що є родичем сонця.
На вигляд звичайний,
нікчемний сірник.
Таких мають полк, батарею.
Дивись: без вагань
він у полум’ї зник.
Він, мабуть, рідня Прометею.
У Прометеїв трагічне життя.
Візьміть справжню долю поета:
згорає за мить,
та несе відчуття:
на світ народилась планета.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=106438
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.12.2008
автор: Максименко Л.