Оригінал:
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Коли чує він: зима
Його біла підзива.
— Ти чого йдеш через лід
І лишаєш чорний слід?
— Бо я чорний,— каже кіт,—
Я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
То білій тут дотемна.
І пішов кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Стала зимонька сумна:
За котом ішла весна!
My English translation:
There's a cat. To dinner he is going,
leaving black footprints on the ice.
His dark colour he is showing.
Then he hears a white winter's call.
She is not content with what he is doing at all.
She says: "Tell me, why are you going
and leaving black footprints on the ice?
Blackness is growing".
"I'm but black", the cat says. "That is how I live.
Black is just the colour of footprints that my paws leave.
I am black, and you, winter, are white.
Keep your colour, stay white until night".
And the cat went to where he was going,
leaving black footprints on the ice.
His dark colour he was showing.
And winter became sad,
for it was spring that followed the cat.
Translation on 19.06.2026
Що робив штучний інтелект: редагував лексику, а саме переклад слова "слід" (там є декілька варіантів) і перевіряв правильність граматики. Остаточний варіант обирала я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064370
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.06.2026
автор: Валентина Ржевская