Оригінал:
Ірина Жиленко
ВЕСНА. ОДА РАДОСТІ
Так грізно й негрізно живеться мені!
Фіранка рум'янить обличчя стіні.
І плаття моє білосніжно розквітло -
біжу по воді нареченою світла.
На мить (чи на вічність?)
розмаяло втому
квітучою гілкою, сонцем і громом.
Я - світло, я - вітер, я - біг по піску,
Я - дріж золотий, що поймає ріку.
Я - та, що на ранок збиває вогонь
з плечей, і очей, і з веселих долонь.
І жарко танцює в зеленому світлі,
І синьо тече по зеленому світу.
Мені б зараз натовп - плечем до плеча!
Щоб хором сміятись і хором кричать.
І плакать від щастя, і хрипнуть, і бігти,
зростать у собі екстатично, як вихор.
Мені б зараз - тишу - плече до плеча.
Щоб вірші писати і легко мовчать.
І плакать від щастя, і жити, і дихать,
зростать у собі екстатично, як вихор.
І, синє вікно розчинивши у біле,
схопитись за серце - бо свиснули стріли
веселого сонця крізь зливу багряну.
Я падаю в сад, затискаючи рану.
О захват! О сміх екстатичний! О дзвін!
О трави - обличчям в заграви колін!
О крові моєї багряний літак,
котрому довіку літать і літать,
усі обминаючи аеродроми,
наповнюють стіл лопотінням і громом.
Забути всі "ні"!
Тільки "так" і весна!
Бо іншого світу немає для нас.
У джинсах блакитних і в білому светрі
сідаю за стіл, розгортаючи нетрі
веселого ґвалту й печальних жалів.
Пишу. І сміюсь. І живу на землі!
My English translation:
Iryna Zhylenko
Spring. Ode to Joy
I live with so much stricking fire and with no fire at all.
There's a curtain, it creates a blush on the wall.
And my dress is blooming, it's clear like snow,
it's all white.
I'm running on the water, I'm the bride of light.
For a moment (or for eternity?) my tiredness is gone, there's no other.
It is dispelled with a blooming branch, with sun and with thunder.
I'm light, and I'm wind, I'm running on the sand,
I'm golden shivering, that will catch a river, that's set.
I'm the one that brushes fire off my shoulders and from my eyes,
and from my cheerful hands for mornings,
and who dances a hot dance in green light,
and who flows, coloured blue, in a green world, and keeps flowing.
I need a crwod now, to stand as close as possible,
for us to laugh all together, and to shout all together,
and to cry happily, and to hoarsen, and to run,
to grow in ourselves with ecstasy, as wind does. So it might be done.
I need quietness now, to stand as close as possible,
for me to write verses and to be silent easily,
and to cry happily, and to live, and to breathe,
to grow in ourselves with ecstasy, as wind does. So it is.
I'd like to open the blue window into whiteness,
and to clutch at my heart,
for the arrows of cheerful sun have whistled through the purple rain.
I'm falling into the garden, holding my wound, almost slain.
Oh, my excitement! Oh, my extatic laughter! Oh, ringing!
Oh, grasses, turned to the glow of my knees! So it is happening!
Oh, the purple airplane of my blood,
that is destined to continue the flight,
passing by all the airfields, this way or another,
filling my table with babbling and thunder.
Forget all the "no's!" There are only "yes's" and spring!
For there is no other world where we might be living.
I'm wearing blue jeans, and my sweter is white.
I'm writing at the table, and opening a thicket wide.
That is the thicket of regrets and of cheerful noise.
I write. And I laugh. And I live on the Earth!
Translated on 18.06.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064368
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.06.2026
автор: Валентина Ржевская