Поганий правнуче!
Ми, славний прадід твій,
не задля того це понаскладали,
щоб всяке падло,
опинившися в віддаленні,
про се ліпило, як йому намарено, й
грошву легку звивало у сувій
на сплату світла,
ренти
і опалення.
Ми не для того тут боліли та страждали,
щоби придурки нам
кістки перемивали,
безглузді пуцвіріньки,
пуголовки й
кралі,
за що
криваво виплатили ми.
Оце тобі весна серед зими.
Оце тобі зима в середохресті.
Нема ні зла, ні совісті, ні честі.
Ми опинилися з тобов на перехресті.
Нема добра,
нема чого не йми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2026
автор: anesstezia