[youtube]https://youtu.be/-XJoLtSsBQA[/youtube]
Якщо твоя віра у мене була би гріхом,
То ти б вже давно був зачислений в лик найсвятіших.
Черствий поводир, що направив тернистим шляхом,
А я сподівалась наївно, що буде лиш ліпше.
Ти зводив для себе величні пусті вівтарі,
Поклав мою душу на них, ніби жертву Всевишнім.
Молився старанно до того, хто там нагорі,
Та его своєму молився у сотні раз більше.
Тобі не потрібне кохання — лиши пієтет,
Сліпе поклоніння твоїм "невичерпним стражданням".
Ти виліпив ідола з власних потворних прикмет
І тим, хто не слідує, — жорстко несеш покарання.
Я вірила в казку про себе і втрачений рай,
Про те, що я Єва і винна у гріхопадінні.
Я вийшла із культу, сказавши останнє "прощай",
Повірила в себе і це залишиться незмінним.
17.06.2026
© Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064287
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2026
автор: Валерія Кропівна