Ні, я не плачу. То здалося,
Що в літо зазирнула осінь.
Та пригірщ сонячного проса
Порснула проміж хмар.
А хмари, хмари! Гов, чубаті!
Застигла ящірка на варті.
Недовго їй уже чекати
На сонячний узвар.
Вона нап’ється того зілля
До радості, до божевілля,
Засяє крапками сузір’я
Її зміїний стан.
Ні, я не п’яна. То я просто
Крутилася під сонцем боса,
Мов дзиґа, в зелені і росах,
Солодших за дурман.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2026
автор: Емма Конвалiя