А коли опинюсь на нулі,
Чи просто спіткнусь, у порогу
Постели мені доле... соломи,
Дай багато — Не менше стогу
І коли опинюсь на краю
Стоповерхової вежі болю,
Постели той соломи, молю,
Щоб пом'якше поринув на волю
Коли кипиш принижений
Ти від безсилля - сорому,
Не дозволяй душі ображеній
Свого миттєвого суду.
Постій, остинь, повір що дійсно
Все стане на свої місця.
Ти сильний, сильний — ти не мстивий,
А зброя сильних — доброта !!!
Та коли отруюсь порожнечею
Солодкозвучних, звуків співчуття
Нехай мене запросить втечею
Твій солом'яний привид в забуття
Але коли відмовлюсь від Любові,
Тому що вже стомився і згорів
Ти не стели нічого, щоб до крові
Я вдарився, та душу не згубив!
Коли кипиш принижений
Ти від безсилля - сорому,
Не дозволяй душі ображеній
Свого миттєвого суду.
Постій, остинь, повір що дійсно
Все стане на свої місця.
Ти сильний, сильний — ти не мстивий,
А зброя сильних — доброта !!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2026
автор: Олександр Захисник