Світле, ясне, осяйне
Сонце зігріва мене
Ніжно, лагідно у дні
Весняні ці і в мені
Гарні, добрі, чарівні,
Неймовірні, неземні
Виникають почуття
Та думки. Моє життя –
Справжня казка наяву.
Друже-сонце, я живу
Завдяки тобі лишень
Кожну ніч і всякий день
Так, як люди всі на цім
Дивовижнім та земнім
Світі, як природа та,
Що тепера розцвіта
Буйно, бо прийшла весна
Гарна, красна, чарівна,
А із нею почало
Ніжне й лагідне тепло –
Справжнє чудо із чудес –
Посилати ти з небес
Кожному з нас. У теплі
І дорослі, і малі.
Грієш тіло ти, лице,
Серце, душу. Я за це,
Сонце, дякую тобі
Дуже, щиро, далебі,
І за себе, і за тих,
В кого серця стук не стих.
Євген Ковальчук, 19. 04. 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2026
автор: Євген Ковальчук