Сонячне світло пахло, ніби сунична галява,
Ще пелюстками ружі, мальви а чи троянди…
Степ дихав чебрецями солодко — від медунки.
Трави купались в росах, раптом — дощу цілунки.
Літо насипало вдосталь смаку, чуттів і вроди.
Стигла любов, суниці, стигли меди, городи.
Сипалися чорниці, аж червоніли сади,
Фея пливла по алеї з липи і бузини.
Ельфи на білі лілеї чари пускали малі:
Тьохкали акварелі, ніжились солов’ї.
Крила тримав лелека — літо любов лило.
Думка його — далека, мрія її — тепло.
Щоби разом на волі діток своїх зростить…
Сонячне світло волі — мить — помах крилами — мить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064128
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2026
автор: fialka@