Розлітаються діти по світу,
Бо лихою стає їм земля,
Заплатили, чим мали, за свиту —
За зеленую свиту з Кремля.
І мовчать, і мовчать — ані слова,
Біль землі виривався з грудей.
Тільки вітер несе колискову
Про розгублених в світі людей.
І шукають у світі причали,
Де спокійно заснути вночі,
Та в думках знов додому вертались —
Де знайомі стежини й річки.
Де дитинство сміялось крізь роки,
Де світанки ясні, мов весна,
Де чекали їх рідні пороги,
І жила ще надія ясна.
І колись, через біль і розлуку,
Крізь дороги, що стерли сліди,
Позлітаються діти додому —
Там, де серце лишилось завжди.
16.04.2026
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064120
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2026
автор: Микола Максимович