Чи пам'ятає він ті весни,
Де пахло морем за вікном,
Коли блукали аж до рання,
Зігріті сонячним теплом?
Чи згадує вона ті ночі,
Що танули в обіймах зір,
Коли коханням сяяли їх очі,
І щастям був наповнений ефір?
Та доля склалася жорстоко,
Розвела їх у різні світи,
І загубилась стежка ненароком,
Де квітли спільні їхні сни.
Минали роки... Інші вже родини,
Інші турботи, інші дні,
Та й досі серце береже хвилини,
Де такими щасливими були вони.
І хоч життя давно змінило вектор,
Не стерло пам'ять тих часів –
Бо справжня любов має прожектор,
Вона живе між спогадів і снів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2026
автор: Олександріса