Інертне сонце землю спопеляє,
Хоча магнітні бурі воно шле.
Інертний день навечір догорає,
Інертна ніч з-за обрію прийде.
Інертні люди йдуть за течією,
Хоч біля них життя ключами б’є.
Душа бажає чудо апогею,
Та кожен раз поразку зазнає.
Ми знаєм всі, що є в житті початок,
Воно коротке і скінчиться в раз.
На жаль, не можна повернуть завдаток,
Все зникне вмить, немов інертний газ.
13.06.26р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2026
автор: Степан Олександр