Біль - тихий друг порожнечі.
Ранить байдужість тривка.
Мрії - не місце для втечі.
Правда - нехай і гірка.
Небо сіріє думками,
Стримує сльози-дощі.
Серце страждає віршами.
Все, як було, - лиш у сні.
- Час повертатись до себе, -
Гладдю шепоче ріка.
Очі - мов дзеркало неба.
Дихаю. Все ще жива.
Зображення: https://www.pinterest.com/pin/344947652715162353/.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064012
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2026
автор: Тетяна Мерега