Не своє - не болить, не пече, не щемить,
Не зриває з висот, не спиняє в мить.
Кожна смерть у тобі - не відлуння, не рик,
Ох тобі не болить, не болить, не болить.
Ти проходиш повз них, крізь сльози і жах,
Тобі байдужі смерті, ти втратив дах.
Україна - це ЛЮДИ, живі, на землі,
Та для тебе вони - лиш пісок на столі.
Ти рахуєш кордони, малюєш межу,
А я правду про вбивчу байдужість кажу:
Де нема співчуття - там нікчемна війна,
Де немає людей - там лиш пустка сумна.
Україна - це ЛЮДИ, не земля, не вода,
Захищати потрібно людське життя,
А не в топку насильно, ви люди чи звірі,
Чи прозрієте тільки на власній, лиш шкірі?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1064000
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.06.2026
автор: Настасія