Без тебе ночі тут ясні та й тихі — але не ті.
Не так тут сяють зірки — холодні й бліді.
Не вистачає їм тепла твого, так само і мені.
І хоч багато їх, але й вони застрягли в самоті.
І наче кисень є в стовпі прозорого повітря,
Легені вільно й рівно дишуть серцю в такт,
Але самотність тисне, наче вже сторіччя,
Від часу, де твого кохання пив екстракт.
Розлука б'є під дих, неначе зникле листя,
Що зеленню життя живило на весні,
І в кольорах осінніх втішало сонне гілля,
Та, зірване із вітром, вдаль щезає у зимі.
Але прощання лід зігріється коханням,
Розтане від думок про тебе в тиху ніч.
І відстаням тужливим, попри всі старання
З тобою ми назавжди пліч-о-пліч.
Пісня доступна на моєму каналі:
https://youtu.be/NK39O5oKl00?si=MtK3EHJXqSDksGnF
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2026
автор: Примружений Одесит