На околицях снів
зависають порожні слова.
Ця весна не про нас. Ця любов ані перша, й не крайня.
Та мені імпонує космічна твоя глибина.
І твої небеса,
які повні первинного сяйва.
Твої очі не тут.
Твої зорі розсипані. Ми
віднайшли цей вогонь, аби в ньому до тла відгоріти.
І, о диво земне, ми збирались лишитись людьми?
Та мовчання росло,
й ми зросли у мовчанні, мов квіти.
Як знеціниться світ,
я його по частинках зберу.
Не гадай на любов попри ніч ні по снах, ні по даті.
...скоро гості прийдуть, легко нас на руках віднесуть
...... аж за сьомі печаті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063877
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2026
автор: гостя