Самотня жінка без пари лебідка
Стоїть задумана поміж людей скраю.
У небі неначе яскрава зірка
У тиші в мовчанні , як свіча згорає.
Самотня жінка дивиться у вікно
Мережить мрії в небеснім просторі.
У думках стрічки біжать наче кіно,
Вона наче чайка у життєвім морі.
Самотня жінка, як вечірня зірка
Зорить у зоряний світ - сиві тумани.
коли болить душа - зітхає гірко,
молитвою загоює свої рани.
Самотня жінка - сонце понад вечір
Вона молиться, як в келії монашка.
Тримають небо її тендітні плечі,
Не здається під вітрами, коли важко.
А самотня жінка сильна наче сталь,
руки золоті - все може і все вміє
Вона знайде ключ до серця, як скрипаль
у мінорній ноті в розмові зігріє .
Самотня жінка, як голубка в сквері,
Яка ходить поміж людей в смутку, журбі.
І посеред ночі відкриє двері
Тому, хто полюбить така як є в житті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063830
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2026
автор: Чайківчанка