Нас літньої ночі обох познайомив Техас,
Хоча все навколо схоже було на Неваду.
Ми бачилися тільки якихось декілька раз,
Але сто разів ми б іще зустрілися радо.
Сиділи б на гойдалці й говорили про ту залежність,
Що зветься коханням й приносить страждання людям.
І чому ми обоє любимо незалежність,
Хоча час від часу ми когось все одно та й любим.
Чи знав я тоді, що ми будемо спілкуватись
І я зможу тобі довіряти, як вірному другу?
Говорити про те, як треба нам розвиватись
І як буде краще розвіяти в серці тугу.
Що ми будем сміятись зі стікерів у Телеграмі,
І я буду писати комусь: «Надобраніч, киця».
Питати, чи все у порядку після ракет і КАБів,
Та сподіватись, що скоро це все скінчиться.
___
Ти щовесни роздаєш малих цуценят,
А вечорами співаєш веселих пісень.
А я іноді згадую тебе і твоїх дівчат.
Усміхаюся.
Починається новий день...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063823
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2026
автор: Супрунець Сергій