Кременець

Автор:  Мирослава  Савелій  
[url=""]https://youtu.be/kHvMLa6bKrE?feature=shared[/url]

Сонце  за  обрій  сідає  так  тихо,  
Вечір  приходить  у  місто  моє,  
І  забирає  і  втому  і  лихо,  
Тихо  шепоче:  "Кохаю  Тебе!.."  
Птахи  співають,  пахне  сосною,  
Час  зупинився  і  хочеться  жить,  
Кременець  місто,  моє  сивочола,  
Скажи  мій  друже,  як  Тебе  не  любить?  
Мрій  огортає  вечірній  серпанок,  
Долі  й  шляхи  переплетені  міцно,  
Птахи  у  небі  виводять  свій  танок,  
Все  поєдналося:  праведне  з  грішним.  
Я  так  кохаю,  місто  мелодій,  
Краси  невимовної  й  віри  й  надій,  
Дякую  друже,  за  час  невловимий,  
Біжу  на  зустріч  любові  і  мрій...
Кременець  -  моя  маленька  батьківщина,  
Кременець  -  моя  казка,  мрія  і  сон,  
Земля  предковічна  і  історична,  
Все  поєдналося  й  сплилось  в  унісон.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063801
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2026
автор: Мирослава Савелій