Мені снився сніг

Мені  снився  сніг,
що  лягав  на  долоні  без  страху.
Він  мовчав  про  втрати,
але  знав  усі  імена.
Він  все  йшов  і  йшов,
засипаючи  дороги,
спогади  й  слова,
яких  ніхто  не  сказав.
Замітаючи  вулиці  і  міста,
стираючи  сліди  поспіху,
залишаючи  тільки  тишу.
І  здавалося,  що  разом  із  ним
зникає  щось,  про  що  боляче  пам'ятати.
І  було  так  легко  від  того,
ніби  так  і  має  бути.
Ніби  світ  нарешті  втомився  від  шуму
і  дозволив  собі  мовчати.
Водночас  у  інших  країнах  було  літо.
Там  достигали  плоди,
шуміло  листя  на  вітрі,
а  тут  повільно  падав  сніг,
і  час  ніби  рухався  інакше.
Вийшовши  до  тих  вулиць,
я  шукала  будинки  серед  сильного  морозу.
Сніг  ховав  обриси,
і  лише  поодинокі  вогні
підказували  дорогу.
Якось  так  сталося,
що  наші  дороги  розійшлися.
Ти  вирішив  їхати  далі,
а  я  залишилася
серед  того  пустого  міста.
Щоб  дослідити  його  вулиці,
щоб  прислухатися  до  тиші,
щоб  залишитися.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063748
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2026
автор: Meridiana