Намалюй нам щастя

Митець  веде  пензлем  по  білому  полотні,
І  її  обличчя  проступає  крізь  мазки  фарби,
Стомлені  очі  ще  не  пізнають  барв  почуттів,
Хоча  самотнє  серце  давно  цього  прагне.

Передприспів:
Малюй  дві  лінії  самотніх  історій,  
І  змивай  із  них  усе,  що  було  болем,  
та  фарбами  життя  їх  оживи  знову.

Приспів:
Намалюй  нам  щастя  —  легким  помахом  руки,
Де  тиша  не  лякає  і  не  стає  дзеркалом  самоти,
І  раптом  —  кольори  горять,  коли  світ  тремтить,
Намалюй  нам  щастя  —  так,  як  вмієш  тільки  ти.

У  теплих  фарбах  розчиняється  її  сухий  біль,
У  кольорах  повільно  тане  остання  сльоза,
І  її  очікування  застигає  на  білому  полотні,
Серед  гамірних  вулиць  він  знаходить  її  погляд.

Передприспів:
Малюй  одну  лінію  спільної  історії,
І  сонячний  колір  у  неї  вплети,
та  фарбами  життя  її  оживи.

Приспів:
Намалюй  нам  щастя  —  легким  помахом  руки,
Де  тиша  не  лякає  і  не  стає  дзеркалом  самоти,
І  раптом  —  кольори  горять,  коли  світ  тремтить,
Намалюй  нам  щастя  —  так,  як  вмієш  тільки  ти.

Серед  загублених  днів  і  відлуння  кроків,
У  натовпі  стоїть  митець  із  пензлем  у  руках,
Фарби  хвилями  вбирають  кожен  легкий  дотик,
І  дві  самотні  долі  починають  звучати  як  одна.

Приспів:
Намалюй  нам  щастя  —  легким  помахом  руки,
Де  тиша  не  лякає  і  не  стає  дзеркалом  самоти,
І  раптом  —  кольори  горять,  коли  світ  тремтить,
Намалюй  нам  щастя  —  так,  як  вмієш  тільки  ти.

Серед  поспіху  перехожих,  де  час  занімів,
Митець  здалеку  бачить  відблиск  своїх  фарб,
А  він  на  коліні  з  обручкою  —  голос  тремтить,
Вона  ловить  його  погляд  і  тихо  каже:  «Так».

Приспів:
Намалюй  нам  щастя  —  легким  помахом  руки,
Де  тиша  не  лякає  і  не  стає  дзеркалом  самоти,
І  раптом  —  кольори  горять,  коли  світ  тремтить,
Намалюй  нам  щастя  —  так,  як  вмієш  тільки  ти.

Аутро:
Мовчки  простягає  митець  картину  їм.
Погляди  стихають  —  бачать  свій  світ.
І  сльози  тихо  блищать  на  краях  повік.
Тепер  знають:  щастя  намалював  їм...
цей  нікому  невідомий  чоловік.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2026
автор: Vitalii D