Ліричний герой пана Списотруса просить любов зміцнюватися після тимчасової розлуки.
Sonnet LVI
Sweet love, renew thy force; be it not said
Thy edge should blunter be than appetite,
Which but to-day by feeding is allay’d,
To-morrow sharpen’d in his former might:
So, love, be thou; although to-day thou fill
Thy hungry eyes even till they wink with fullness,
To-morrow see again, and do not kill
The spirit of love with a perpetual dullness.
Let this sad interim like the ocean be
Which parts the shore, where two contracted new
Come daily to the banks, that, when they see
Return of love, more blest may be the view;
Else call it winter, which being full of care
Makes summer’s welcome thrice more wish’d, more rare.
Любове мила, будь міцніш! Невже
Грубіше лезо, ніж бажання, маєш?
Сьогодні ти наситилася вже,
А завтра гостроту знов здобуваєш.
Такою будь, любове. Нині дай
Очам на що дивитись аж до втоми,
А завтра знов дивись і не вбивай
Любові духу. Знищиш перепони!
Мов океан, сумна розлуко, будь,
Що молоде подружжя розділяє:
Щодня на берегах вони і ждуть,
Коли їх зустріч ще ясніш засяє.
Чи мов зима будь, клопіт чий неситий
Утричі збільшить вроду й розкіш літа.
27, 28.05.2026.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1063682
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2026
автор: Валентина Ржевская